Ам’єнський собор одна із фірмових візитівок французької готики

Medium Aevum – середньовіччя – цей термін уперше вжили набожні християни, будучи переконаними, що вони живуть у проміжку часу між першим (що було) та другим (що от-от станеться) пришестям Христа. Набагато пізніше цей термін почали вживати з іншим, більш звичним для нас, значенням.

За традицією середньовіччя поділяють на раннє, високе й пізнє. Звісно, люди, яких історики згодом назвуть середньовічними, навіть не здогадувались про таку назву. Проте більшість істориків сходяться на тому, що за спільну рису середньовічного світу слід вважати організоване християнство. Ключова ознака християнського суспільства – культова архітектура соборів і монастирів. Фірмовим стилем і прикметою того часу є готика. Готика, яка, як і час її розквіту, має Тричасний поділ на ранню, високу та пізню (або зрілу), не просто архітектурний стиль, готика – це світогляд.

Зародившись у Франції, готика поширилась на весь католицький світ, ставши архетипним стилем середньовічного церковного будівництва. Збудовано сотні готичних соборів – від Севільї на заході до Тарту на сході, від Торнгейму на півночі до Мілану на півдні.

У готичних соборах відображена звитяга та щира віра християн середньовіччя у незаперечно скорий прихід Христа, у настання Царства Божого, тут реалізується потреба вірних якомога більше встигнути на теренах возвеличення Бога через відтворення у камені Його Всесвіту.

У подальшому, коли швидке пришестя не відбулось, змінились і характер віри, і уявлення, і уподобання, людство не могло знехтувати такими високими досягненнями і злетами свого генію. Тоді готика ожила як улюблений архітектурний стиль романтичної доби – людству явились споруди на зразок Вестмінстерського абатства у Лондоні та парламенту в Будапешті, а також багатьох інших.

Якщо скористатись словами Раскіна: «Готика, з огляду на свою «дикість», спершу зіткнулась із «крайньою зневагою», а згодом обернулась на об’єкт нестримного схилення».

Готика – один з найінтернаціональніших (але суто європейських) стилів із численними регіональними варіаціями. На сьогодні – це одна з вагомих підвалин, на яких будуються теорії про єдність європейської культури.

Високу, або зрілу готику представляють собори трьох французьких міст Реймса, Шартра й Ам’єна. При цьому Ам’єнський собор є найбільшим у Франції. Його довжина (всередині) – 118 м, висота середнього нефу – 42,3 м, ширина нефів – 33 м, ширина трансепту – 59 м, а хорової частини – 48 м. Собор споруджувався з 1218 по 1288 роки, будівничими були Робер з Люшарша, Тома де Кормон і його син Рене де Кормон.

Наш професійний інтерес викликав не тільки вигляд та стан видатного собору-пам’ятки, але й характер і стан забудови тієї частини міста Ам’єн, в якій знаходиться цей готичний «раритет». Місто Ам’єн лежить на одному із ключових туристичних маршрутів, що ведуть до Парижа.

Ближнє оточення навкруги собору стало об’єктом архітектурних реконструкцій, трансформацій та перебудов. Впадає в око охайність і високий рівень благоустрою території, що відвідується величезною кількістю туристів. Можна тільки уявити який би був галас у нас, коли здійснювалось би проектування та забудова території аналогічної за значенням пам’ятки. Тут теж відбулись відповідні дискусії, але потреба відповідати вимогам вибагливого туристичного бізнесу в провінційному Ам’єні перемогла.