Чи потрібен на підприємстві спецодяг? Що вимагає закон

Коротка відповідь: якщо на підприємстві є хоча б одне робоче місце зі шкідливими чи небезпечними умовами праці, із забрудненням або з роботами на вулиці, спецодяг обов'язковий. Це не рекомендація й не питання бюджету, а пряма норма Кодексу законів про працю та Закону «Про охорону праці».

Розгорнута відповідь складніша, бо обов'язок виникає не від «шкідливості взагалі», а від конкретної професійної назви роботи в Нормах безплатної видачі. Нижче розберемо, коли спецодяг потрібен, як це перевірити за своїм штатним розписом і що буде, якщо його не видавати.

Три рівні вимог: від кодексу до стандарту

Нормативна конструкція тут триповерхова, і плутанина зазвичай виникає саме тому, що підприємство дивиться лише на один поверх.

Рівень 1, закони. Кодекс законів про працю України (стаття 163) і Закон України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII (стаття 8) встановлюють сам обов'язок видачі.

Рівень 2, підзаконні акти. Норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам загальних професій різних галузей промисловості (НПАОП 0.00-3.07-09), затверджені наказом Держгірпромнагляду від 16.04.2009 № 62, визначають, кому й що саме видавати та на який строк. Процедуру описують Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров'я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці (НПАОП 0.00-7.17-18), затверджені наказом Мінсоцполітики від 29.11.2018 № 1804.

Рівень 3, вимоги до самого виробу. Технічний регламент засобів індивідуального захисту, затверджений постановою КМУ від 21.08.2019 № 771, і національні стандарти, що застосовуються для його цілей.

Коли спецодяг обов'язковий

Стаття 163 КЗпП формулює підставу дослівно так: на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту.

Стаття 8 Закону «Про охорону праці» дублює це формулювання, додаючи «несприятливі метеорологічні умови» і прямо покладаючи на роботодавця придбання, комплектування, видачу та утримання ЗІЗ за свій рахунок.

Якщо професія є в Нормах безплатної видачі

Тоді питання «чи потрібен» не стоїть взагалі. Норми є для роботодавця обов'язковим мінімумом: у них зазначено найменування виробу, позначення захисних властивостей і строк носіння в місяцях. Видати менше не можна, видати більше за рахунок підприємства можна.

Якщо професії немає в Нормах

Це не автоматичне звільнення від обов'язку. Розділ II пункт 6 НПАОП 0.00-7.17-18 зобов'язує роботодавця перед вибором ЗІЗ понад встановлені Норми провести оцінку, яка включає аналіз ризиків для життя та здоров'я працівників. Якщо оцінка ризиків показала небезпеку, засіб захисту потрібен незалежно від того, чи є професія в переліку.

Додатково працює стаття 20 Закону «Про охорону праці»: у колективному договорі сторони передбачають соціальні гарантії у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством. Через колдоговір підприємство може розширити перелік, і тоді він стає обов'язковим для нього самого.

«У нас офіс, нам це не потрібно»

Найчастіша помилка. Норми безплатної видачі охоплюють загальні (наскрізні) професії, які є майже на кожному підприємстві незалежно від виду діяльності. Ось що прямо передбачено в НПАОП 0.00-3.07-09 для кількох таких посад.

Тобто навіть підприємство без виробництва, але з двірником, прибиральником і сторожем у штаті, вже зобов'язане видавати спецодяг. Перевірити це просто: візьміть штатний розпис і звірте професійні назви робіт з розділом II Норм.

Чого не можна робити замість видачі

Тут норма категорична, і саме її найчастіше порушують з найкращих намірів.

Стаття 164 КЗпП: видача замість спеціального одягу і спеціального взуття матеріалів для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання не дозволяється.

Отже, «ми доплачуємо працівникам, хай купують самі» законним варіантом не є. Та сама стаття визначає дві ситуації, коли гроші все ж фігурують, але вже як компенсація, а не заміна.

• Якщо встановлений нормами строк видачі порушено і працівник був змушений придбати ЗІЗ за власні кошти, роботодавець повинен компенсувати витрати.
• У разі дострокового зносу засобів не з вини працівника роботодавець зобов'язаний замінити їх за свій рахунок.

Ще один пункт, який не всі знають: стаття 165 КЗпП окремо вимагає безплатно видавати мило на роботах, пов'язаних із забрудненням, і змиваючі та знешкоджуючі засоби там, де можливий вплив на шкіру шкідливо діючих речовин.

І зворотний бік. Стаття 14 Закону «Про охорону праці» зобов'язує працівника користуватися засобами колективного та індивідуального захисту і прямо встановлює, що він несе безпосередню відповідальність за порушення цих вимог. А розділ III пункт 12 НПАОП 0.00-7.17-18 забороняє роботодавцю допускати до роботи працівників без необхідних ЗІЗ або з ЗІЗ у забрудненому чи несправному стані.

Скільки це коштує підприємству насправді

Аргумент «дорого» слабне, щойно подивитися на фінансову механіку.

Мінімальний обсяг витрат уже встановлений законом. Стаття 19 Закону «Про охорону праці»: для підприємств незалежно від форм власності витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від фонду оплати праці за попередній рік. Забезпечення працівників спецодягом входить до переліку таких заходів (пункт 5 переліку, затвердженого постановою КМУ від 27.06.2003 № 994). Тобто ці гроші підприємство має витратити в будь-якому разі.

Спецодяг у межах норм не оподатковується. Підпункт 165.1.9 Податкового кодексу України виводить з оподатковуваного доходу працівника вартість спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, якими роботодавець забезпечує платника податку відповідно до Закону «Про охорону праці», а також спеціального (форменого) одягу та взуття, що надаються у тимчасове користування. Порядок забезпечення, перелік і граничні строки використання при цьому встановлюються Кабінетом Міністрів України та/або галузевими нормами.

Ключова умова тут, це «в межах норм». Видача понад норми без обґрунтування оцінкою ризиків чи колективним договором має інші податкові наслідки, тому підстава видачі має бути задокументована.

Що буде, якщо не видавати

Відповідальність багаторівнева, і фінансово найболючіший рівень не той, про який зазвичай думають.

1. Штраф за Законом «Про охорону праці». Стаття 43: за порушення законодавства про охорону праці та невиконання приписів посадових осіб органів нагляду юридичні та фізичні особи, які використовують найману працю, притягаються до сплати штрафу. Максимальний розмір штрафу не може перевищувати п'яти відсотків середньомісячного фонду заробітної плати за попередній рік. Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень.
2. Окремий штраф за недофінансування охорони праці. Та сама стаття 43: за порушення вимог частин третьої і четвертої статті 19 підприємство сплачує штраф із розрахунку 25 відсотків від різниці між розрахунковою мінімальною сумою витрат на охорону праці та фактичною сумою цих витрат.
3. Адміністративна відповідальність. Стаття 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення: порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці тягне штраф на працівників від чотирьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб підприємств від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів.
4. Кримінальна відповідальність. Стаття 271 Кримінального кодексу України: порушення вимог законодавства про охорону праці службовою особою, якщо воно заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, карається штрафом від однієї до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів, виправними роботами, пробаційним наглядом або обмеженням волі на строк до двох років. Якщо наслідком стала загибель людей або інші тяжкі наслідки, санкція зростає до позбавлення волі на строк до семи років.

Стаття 44 Закону «Про охорону праці» підсумовує: винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.

Два застарілі посилання, про які варто знати

Працюючи з цими документами, легко натрапити на посилання, які вже нічого не означають. Це не привід ігнорувати самі норми, але знати про них корисно.

• НПАОП 0.00-7.17-18 посилається на постанову КМУ від 27.08.2008 № 761, якою раніше затверджувався Технічний регламент ЗІЗ. Ця постанова втратила чинність, актуальним документом з 30 серпня 2021 року є постанова № 771 від 21.08.2019.
• Норми НПАОП 0.00-3.07-09 посилаються на Положення про порядок забезпечення працівників спецодягом, затверджене наказом Держгірпромнагляду від 24.03.2008 № 53 (НПАОП 0.00-4.01-08). Це Положення скасоване тим самим наказом Мінсоцполітики № 1804 від 29.11.2018, який затвердив Мінімальні вимоги. Тобто процедурні питання зараз регулює саме НПАОП 0.00-7.17-18.

Окремо: позначення захисних властивостей у Нормах (З, Ми, Пн, Мп, Мун, См, Вн, Со тощо) наведені за ГОСТ 12.4.011-89 і ГОСТ 12.4.103-83. Під час закупівлі їх доводиться зіставляти з класифікацією за чинними національними стандартами, і це окремий привід попросити у постачальника не лише ціну, а й документи на виріб.

Алгоритм перевірки за пів години

1. Візьміть штатний розпис і випишіть усі професійні назви робіт.
2. Звірте їх з розділом II Норм безплатної видачі (НПАОП 0.00-3.07-09). Усе, що збіглося, це обов'язковий мінімум.
3. Для професій, яких у Нормах немає, проведіть оцінку ризиків за розділом II пунктом 6 НПАОП 0.00-7.17-18 і складіть таблицю врахування ризиків за додатком 4.
4. Перевірте, чи є на видані комплекти декларація або сертифікат відповідності. Без цього закупівля не відповідає розділу III пункту 1 Мінімальних вимог.
5. Заведіть особисті картки обліку (додаток 1) і рахуйте строки з дня фактичної видачі.
6. Закладіть у бюджет догляд: прання, хімочищення й ремонт за рахунок роботодавця, а якщо їх не встигають робити між змінами, видавайте декілька комплектів.

Підсумок

Спецодяг потрібен не «залежно від розміру компанії», а залежно від того, які роботи виконуються. Для переважної більшості підприємств із реальним виробництвом, складом, транспортом або просто прибиранням території відповідь ствердна, і закріплена вона на рівні кодексу, а не внутрішнього регламенту.

Якщо ви вже на етапі вибору постачальника, далі корисною буде стаття Як обрати виробника спецодягу: нормативні вимоги і сім точок перевірки постачальника, а щодо взуття, де вимоги формалізовані ще жорсткіше, ми розбирали це в матеріалі Як вибрати робоче взуття за стандартами безпеки та нормативними вимогами.