ДОСВІД РОЗРОБКИ І ВПРОВАДЖЕННЯ, ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЕЛЕКТРООБІГРІВУ В УКРАЇНІ
| Про електрообігрів в Україні зараз все більше говорять не в аспекті «що це таке?», а в конструктивному ключі «як краще його зробити?». Історія розвитку електрообігріву в Україні нараховує приблизно 30 років. Але ця проблематика актуалізувалася зараз після загострення дії двох факторів, що мають дефіцитний механізм. Перший фактор пов'язаний з дефіцитом вуглеводів на час досягнення економіки України критичних значень енергоємності валового внутрішнього продукту (ВВП). Цей фактор проявив себе особливо боляче після газової кризи кінця 2004 – початку 2005 років і початку дії сучасної третьої світової енергетичної кризи. Другий фактор пов'язаний з дефіцитом маневрових потужностей в об‘єднаної енергосистемі (ОЕС) України на фоні майже 50 % частки АЕС в електроенергобалансі країни і в умовах фізичного і морального зносу основних фондів енергетики. Електрообігрів: стан і шляхи реалізації сучасних технологій. Аналіз показує, що резерви енергозбереження в процесах електрообігріву в промисловій сфері майже вичерпані, а в житлово-комунальному господарстві (ЖКГ) і аграрно-промисловому комплексі (АПК), навпаки - особливо великі і практично поки ще нереалізовані. Наприклад, великий потенціал має побутовий сектор, оскільки на виробництво теплоенергії у його низькоефективних котельнях витрачається 52-54 % природного газу від загальної кількості, що в останні роки щорічно споживається в Україні. У цілому резерви енергозбереження можна уявити собі з того, що прямі витрати на обігрів (і забруднення!) навколишнього середовища ЖКГ складають до 30...50 % здобутих ПЕР. Особливо прикро, що при такому надмірному витрачанні енергоресурсів, кінцеві споживачі одержують низькі за якістю опалювальні послуги. Тому, спочатку, у розвинутих країнах світу, а потім і в Україні, виникла ідея переходу від централізованих систем теплозабезпечення до автономних систем електротеплозабезпечення (опалення, гаряча водопостачання (ГВП), приготування їжі) у масштабі окремого домогосподарства або приміщення. Для порівняння: зараз системами поквартирного електроопалення обладнано у Франції до 40 % житла, а в нових житлових будинках – 90 %; Норвегії – 96 %. В США на електроопалення у ЖКГ витрачається 24 %, у Франції -17,5 % усього електроенергобалансу, в Росії – менш 2 %, в Україні – десяткі відсотку. І хоча в абсолютному виразі в країні функціонують тисячі житлових, промислових та громадських об'єктів, енерговводі до яких здійснюється виключно електроенергією, виявляється, що для нашої країни це дуже недостатньо. Найбільш сприятливі умови для розвитку електрообігріву складаються в країнах з дефіцитом природного газу, вичерпаними можливостями розвитку гідроенергетики, і, одночасно, високому рівні виробки електроенергії на АЕС. Хоча за рівнем виробництва електроенергії на АЕС Україна знаходиться на 4- му місці у світі (після Франції, Словаччини, Бельгії), ситуація з розповсюдженням в країні електрообігріву почала змінюватись до кращого лише з початку 2005 р. і з прийняттям на початку 2006 р. «Енергетичної стратегії України на період до 2030 року». Існує декілька видів електричного обігріву. Перевагою прямого електрообігріву (за допомогою електрорадіаторів, електроконвекторів) є його доступність. Але ні за якістю опалювального ефекту, ні за енергоекономічною ефективностю прямий електрообігрів не відповідає сучасним вимогам. Серед розроблених систем акумуляційного обігріву за комплексом проведених досліджень, наявністю технічних засобів вітчизняного виробництва, техніко-нормативного забезпечення і т.д., найвищим ступенем практичної готовності до широкомасштабного впровадження зараз є технологія кабельного обігріву в її електротеплоакумуляційній модифікації. При цьому очікується, що одержаний досвід розробки і впровадження електротеплоакумуляційної технології кабельного обігріву, виробництво відповідних комплектуючих і технологічного обладнання має експортні перспективи. В рамках переходу до європейської моделі електротеплоспоживання рядом українських підприємств міст Києва та Одеси, а також Хмельницької області була підготовлена техніко-нормативна та елементна бази енергозберігаючої технології електротеплоакумуляційного обігріву, визначені економічно доцільні об′єми і сфери її впровадження. Так, наприклад, з'ясовано, що оскільки в теперішній час ≈ 67,7 % сільських населених пунктів України не газифіковано, то в умовах дефіциту природного газу, саме АПК є пріоритетним напрямком розповсюдження технології електрифікації обігріву. Доцільно визначити, що одним із лідерів електротеплозабезпечення є Хмельницька область, де рентабельним електроопаленням вже забезпечено більше трьох десятків сільських шкіл, фельдшерсько-акушерських пунктів (ФАП) і інших об’єктів соціальної і бюджетної сфери. Зараз найбільш перспективною сферою є житловий фонд, в тому числі в містах і селищах міського типу, в яких традиційне теплозабезпечення є нерентабельним. | |
| Просмотров: 1446 | | |
Коментарі до ДОСВІД РОЗРОБКИ І ВПРОВАДЖЕННЯ, ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЕЛЕКТРООБІГРІВУ В УКРАЇНІ, обговорення та відгуки: | |